Небесна блакить — обідній стіл

Ми весь час поспішаємо. Так, ви не зможете заперечити. Життя таке стрімке і звивисте, що хвилини часом здаються нам стрілами. Вони летять у потоці миттєвостей, а ми помічаємо їх лиш тоді, коли одна з них потрапляє в ціль.

Життя — це постійні «до» і «після». Метушня, що знаходиться в різних точках координат.

Зупиніться на мить. Хіба це багато — одна тісна, крихітна мить з громадного, широкого потоку днів і років? Зупиніться. Зазирніть в очі неба. Прислухайтеся до блідих снів ранішніх зірок. Відчуйте свою шкіру, наче грунтове покривало землі.

Раніше ви були в кліщатах, в замкнутих рамках, в межах потаємного «чогось». Але зараз — ні. Зараз ви знаєте, що є тільки дві системи, для яких варто бути заручником. Це розвиток і любов. От тільки, це єдині системи, що позбавлені меж.

А ще небо не має кордонів. І зірки не обмежені космосом. І рамки планети Земля доволі умовні. 

Чому ж тоді ми маємо перебувати в замкнутих просторах і дихати стінами? Хіба не свобода стала рушійною силою, плацдармом еволюції? Хіба не свободою думки Всесвіту ми створені?

Зупиніться на мить. Погляньте на «Небесну блакить» і поверніть собі свободу. Правду. Розуміння. Бо ваше життя — тільки у ваших руках. Завжди.

Ми присвятили цілу поему журнальному столу «Небесна блакить», і це недарма. Він справді прекрасний. Виготовлений зі справжнього американского горіха, який ми довго полірували, щоб він був блискучим і приємним на дотик. 

Блакитна епоксидна смола. Вона справді нагадує світле, чисте небо. Колись нереально безмежне та далеке. А тепер воно оселилось у вашому будинку разом із цим неймовірним столиком. Металеві ніжки покриті матовою фарбою.